Як проходить мобілізація? Чи враховують твої цивільні навички? Чи можна в процесі поспілкуватися з рекрутерами конкретних бригад і обрати свій власний шлях, а не просто піти, куди пошлють? Про це розповідає боєць та інженер на позивний Світло. Його розповідь ми публікуємо в рамках спільного проєкту з ОСУВ «Хортиця» «Війна. Покровський напрямок».
Далі пряма мова героя:
«Бажаю здоров'я. Я буду Світлом, це мій позивний. Мені 35 років.
Це той вік, який є добрим і для служби, і, зокрема, для того, щоб приймати певні рішення та вести конкретну роботу з повним усвідомленням того, що ти робиш. Я був мобілізований у серпні 2024 року. І скажу чисто від себе, всі, хто боїться “бусифікації” - хлопці, не лякайтеся.
Важливо зрозуміти, що ми всі робимо одну важливу справу для нашої держави. Тому що якщо ми будемо ігнорувати війну в Україні, можемо зникнути як етнос. І це насправді дуже важливе питання, яке ми кожен для себе повинні поставити в першу чергу.
Коли ти приходиш на ТЦК або вас туди доставляють, завжди є можливість поспілкуватися з рекрутерами. У мене така можливість була, я нею скористався. Відповідно, зі мною спочатку спілкувався рекрутер з 68-ї бригади.
І в процесі спілкування обговорили, чим я займався в цивільному житті, який в мене є цивільний фах, які є безпосередні навички та інтереси. Це також все враховується, тому що солдати – це той ресурс, який все-таки потрібно задіювати - не використовувати! - задіювати з розумом. Тому що, якщо перед людиною ставити ті задачі, якими вона не володіє, або може не справитися, або не хоче цього робити, але може робити те-то і те-то - це завжди буде враховано. В тому плані, що ви можете бути корисними для війська, володіючи тими знаннями, які ви отримали під час цивільного життя. І насправді це дуже важливо, і про це треба говорити, і це також завжди буде враховано.
Ви можете потрапити, наприклад, до майстерні. Якщо ви все своє життя грали в віртуальні ігри, ви чітко розумієте, як володіти джойстиком, відповідно, у вас є всі шанси бути оператором безпілотних систем, Тому що у вас вже є навички, є володіння дрібною моторикою, рефлекси. Будь-яка гра у вас формує розуміння тактики, стратегії, і це все також є тим помічним, яке потрібно безпосередньо на фронті.
Навіть якщо все пройшло чудово, ви проговорили - розумієте, що у вас є лист, рекомендація на конкретний фах, ви все рівно в обов'язковому порядку мусите пройти базову загальновійськову підготовку. Це невід'ємна частина - ви мусите опанувати володіння зброєю. Кухар, майстер, ремонтник, навіть оператор, який не знаходиться безпосередньо на нулі - все рівно повинні володіти зброєю, тому що зброя є той помічний засіб, який вам дасть себе захистити, і це важливо.
Після завершення БЗВП серед людей, які себе під час його проходження проявили, показали, знову ж таки, відбувається повторна сепарація, відбір. Може бути так, що ви попередньо планували, що будете, наприклад, оператором безпілотних систем. Але ви добре проявили себе, свої знання в такмеді, тактичній медицині. Або проявили себе в інших сферах, наприклад, у зв'язку, та зрозуміли, що вам кращий зв'язок. Або розумієте, що для вас буде практичніше системна, монотонна робота з паяльником, і ви можете працювати там 24 на 7. Є можливість скоригувати свою діяльність в ЗСУ, і це також досить нормальна практика для того, щоб мати можливість себе проявити. Головне, все-таки, хотіти, не боятися і опиратися тим реаліям, які є.
Насправді, якщо ми всі заб'ємо на війну, ми від цього програємо як держава, в першу чергу. По-друге, ми все рівно програємо як етнос, як українці, і це неприпустима помилка, яку варто враховувати і не допускати. Це важливо, насправді.