Голова фонду «Український дім» у Польщі Мирослава Керик розповідає, що з 1991 року лише кількадесят тисяч вихідців з України отримали громадянство Польщі, де на виборах нещодавно з незначним відривом на 1,78 % голосів переміг Кароль Навроцький, відомий антиукраїнськими висловлюваннями.
«Це небагато, якщо порівнювати з кількістю наших мігрантів у Польщі, — каже Мирослава Керик. — Разом з біженцями нас тут понад два мільйони. Українці не отримують польське чи інші громадянства, бо не хочуть переривати звʼязок з Україною і відчувають лояльність до неї. Це має не дуже позитивні наслідки для їхнього статусу і політичного впливу у країнах проживання: вони не мають виборчого права і не можуть балотуватися. А це означає, що важливих питань для української громади і для України немає у програмах політичних партій, а з їхньою думкою ніхто не рахується».
За словами Керик, з ухваленням закону українці з польським паспортом зможуть мати більше важелів, аби працювати на зменшення маніпуляцій навколо українських питань і потреби підтримки України, зокрема в Польщі.
У Німеччині, де наразі кількість українських біженців найбільша, отримання ними множинного громадянства актуалізується вже за два роки. Так вважає Олена Слободян, соціологиня, дослідниця медичної політики та міграції, яка живе у Берліні.
«До повномасштабного вторгнення в Німеччині жили 150 тис. українців, зараз понад мільйон. Навіть якщо половина з цих людей залишиться в Німеччині, більшість захоче мати німецький паспорт, щоб не бути в сірій зоні, бо люди не можуть нескінченно довго бути в підвішеному стані. Німецький паспорт — єдиний шлях, щоб міграційна служба дала тобі спокій. З 2027 року варто очікувати першої хвилі подачі документів на німецькі паспорти від біженців, які проживуть у країні п'ять років. Для українців, які мешкали в Німеччині до 22 року, така можливість вже є, але вони масово не отримували німецького громадянства через бажання зберегти українське», — каже Олена Слободян.
Аналогічні виклики є не лише в Європі, а й в Латинській Америці. І про це розповідає Вітторіо Соротюк, віцепрезидент Світового конгресу українців у справах Латинської Америки: «У Бразилії проживають приблизно 600 тис. нащадків українців. За останні 20 років тисяча нащадків шукали і отримали статус українця за кордоном, але 95 % з них не поновили його. Ми знаємо лише про одну родину, яка повернулася жити в Україну. Близько 20 нащадків навчалися в Україні. Можливо, множинне громадянство і настання миру дозволить більшій кількості сімей повернутися в Україну або, коли вони вийдуть на пенсію, насолоджуватися рештою свого життя в Україні».
Це також дає можливість узаконити в українському правовому полі трудових мігрантів, які багато років живуть у Португалії, Італії і отримали паспорти цих країн. На цьому наголошує Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Саме цей інститут понад 30 років вивчає діаспору, міграцію і зв’язки України з українцями у світі.
«Добре, що в Україні з’явилося розуміння, що ми втрачаємо людей. Ми не можемо дозволити собі таку розкіш. З кожним роком зменшуватиметься кількість українців, які повертатимуться з-за кордону. Тому треба шукати механізми, як їх постійно тримати в українському полі. Український паспорт — один з таких інструментів. Він фактично ставить знак рівності між тими, хто в Україні, і тими, хто живе за її межами. Це хороший жест держави, аби показати, що Україна їх бачить і визнає. І це буде сприяти залученню величезного потенціалу українців за кордоном для відбудови та розвитку України, які набули нових навичок, умінь, знань і розуміння ментальності людей у країнах, у яких вони живуть», — зазначає Ірина Ключковська.
Нагадаємо, віцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності України Олексій Чернишов наголошував, що 90 % українців за кордоном перебувають у країнах, де дозволено множинне громадянство.
