НАЦІОНАЛЬНІ ТЕАТРИ
Театр Франка
Літо в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка розпочнеться з прем’єри вистави «Арлезіанка» за п’єсою французького драматурга Альфонса Доде у постановці Дмитра Богомазова, про яку ми розповідали у весняному анонсі. Прем’єрні покази заплановані на 7, 8 і 10 червня.
Під завісу 105-го сезону театр готує «Калинову сопілку» за однойменною повістю Оксани Забужко. Сценічне прочитання твору відомої української письменниці здійснює німецько-українська творча команда — режисерка Тіна Єременко-Ворожбіт і художниця Ярослава Сидоренко. Це жіноча версія легенди про Каїна і Авеля (у повісті одна сестра вбиває іншу). Першопрочитання цього твору на українській сцені торік зробив колектив Харківського академічного театру ляльок (проєкт Лілії Осєйчук під керівництвом Оксани Дмітрієвої). Прем’єра версії франківців — «напруженої психологічної драми з бароковим колоритом» — запланована на 18, 19 і 20 липня.
29 червня виставою «Украдене щастя» франківці завершають покази на великій сцені. У липневій афіші залишаться тільки вистави камерної сцени, а в основній будівлі розпочнуть ремонтні роботи, які мають продовжити масштабне оновлення театрального простору. Натомість на колектив чекають великі гастрольні тури містами України та за кордоном: у червні в Рівному, Тернополі, Луцьку, Кропивницькому, Кременчуку та Черкасах, а потім у Нью-Йорку, Чикаго, Торонто й Монреалі планують показати славнозвісну «Конотопську відьму»; у липні у Дніпрі, Полтаві, Черкасах, Миколаєві, Одесі та Львові — сім знакових вистав репертуару.
Щодо участі у фестивалях, то 1 червня франківці зіграли «Калігулу» на Польському міжнародному театральному фестивалі КONTAKT, а 17 червня зіграють «Макбета» (останню на цей час прем’єру Івана Уривського у Театрі Франка) на ІІ Українському Шекспірівському фестивалі в Івано-Франківську.
Після минулорічних виступів у рамках найвідомішого світового Авіньйонського фестивалю (Франція) Театр Франка запросили до розширеної співпраці, тож у липні він візьме участь у мережевій зустрічі платформи цього форуму. На липень також запланували гостьовий візит французького режисера Жюля Одрі й директорки Національного театру Ліона Флоренс Гуїнард.
А ще протягом трьох тижнів серпня відомий американський режисер і драматург Річард Максвелл працюватиме над завершальним етапом нового перформативного проєкту: у березні цього року в Театрі Франка пройшли інтенсивний тижневий майстерклас і театральний тренінг «Театр для початківців» під його керівництвом — і з 4 по 24 серпня на театр чекає створення й показ вистави від засновника і художнього керівника експериментальної театральної компанії New York City Players. Відкриє новий сезон театр за традицією 27 серпня — у день народження Івана Франка і Богдана Ступки.
Театр Лесі Українки
30 і 31 липня в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки відбудуться прем’єрні покази «Землі» за однойменною повістю Ольги Кобилянської. Як зазначають у театрі, вистава стане результатом діалогу двох країн, двох культур, пов’язаних одним устремлінням до свободи: на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Іван Уривський поставив «Землю» (литовською — «Žẽmė») в Національному Каунаському драматичному театрі, а тепер українську версію побачать глядачі Театру імені Лесі Українки. Постановник переконаний, що «це історія про сім’ю як мікромодель Всесвіту. Про те, що родинні конфлікти, драми, зрада і любов вічні, адже супроводжують людство з початку його існування».
Над постановкою також працюють художник Петро Богомазов і художниця з костюмів Тетяна Овсійчук. До слова, цей твір Ольги Кобилянської досить популярний нині в українських театрах: виставу «Земля» можна переглянути у Київському театрі імені І. Франка і Львівському театрі імені М. Заньковецької (режисер обох Давид Петросян), у Коломийському драматичному театрі (режисер Дмитро Чиборак), у Чернівецькому музично-драматичному театрі (режисер Мирослав Гринишин), у Рівненському музично-драматичному театрі (режисер Олександр Олексюк) та ін.
Оперета
Музична комедія «Ханума» за п’єсою Авксентія Цагарелі, створена наприкінці ХІХ століття, не втрачає своєї актуальності й сьогодні, тому виставу відновлюють на головній сцені Національної оперети України. Покази відбудуться 26 і 27 червня. Постановку «Хануми» на музику Гії Канчелі здійснив у 2017 році грузинський режисер Іраклій Гогія. У його режисерському рішенні класичні персонажі постають у незвичному антуражі: події розгортаються в інтер'єрах сучасного музею. Суворі бетонні стіни мистецької інституції постмодерну яскраво контрастують з колоритним одягом акторів, естетикою побуту і традиційними аксесуарами, створюючи атмосферу позачасовості. Вистава ніби відбувається в межах художньої експозиції «Старий Тбілісі».
А в артфоє Оперети до 15 червня триватиме аудіовізуальний проєкт «Колискова. В обіймах війни», створений за ініціативи генерального директора – художнього керівника Богдана Струтинського в межах музичного концерту «Мати». Проєкт розповідає про жінок, чиє материнство трансформувала війна. Матері військових або жінки, які самі носять військову форму — героїні камерних фотопортретів в об’єктиві Мар’яни Боднар. Їхні історії — це полон, поранення, служба, втрата, чекання і народження. Відкриті обличчя й білизна сорочок контрастують із жорсткою реальністю війни — бронежилетами, зброєю, сльозами.
Гала-концерт до закриття 90-го театрального сезону Національної оперети відбудеться 13 липня. У програмі — уривки з останніх прем’єр і найпопулярніших вистав театру, а також європейські хіти й відомі твори українських класичних і сучасних композиторів.
Національна опера України
Солісти, хор та оркестр Національної опери України взяли участь у ХХХІ оперному фестивалі у польському місті Бидгощ, який проходив з 26 квітня по 11 травня 2025. Артисти під орудою диригента Алли Кульбаби показали одну з найпопулярніших постановок репертуару — оперу Джузеппе Верді «Макбет» у постановці італійського режисера Нунціата Італо й оформленні української художниці Марії Левитської. Разом з українцями на фестивалі виступали колективи Софійської національної опери та балету, Музичного театру з Познані, Національного театру з Брно, Сілезької опери з Битома, балетна трупа Опери Нова і французька балетна трупа Käfig.
Премʼєра балету «Норовлива донька» на музику Луї-Жозефа Фердинанда Герольда в хореографії сера Фредеріка Аштона, про яку ми писали в зимовому анонсі, заявлена на 12–15 червня. А перед нею 7 червня в опері відбудеться мистецький проєкт «Музика заради миру», який є акцією вшанування пам’яті жертв війни та водночас актом солідарності міжнародної мистецької спільноти з Україною. Головний меседж проєкту — «Шукайте миру і невтомно поривайтесь до нього!». Понад 150 артистів з України, Австрії, Німеччини та США виконають «Реквієм» Вольфганга Амадея Моцарта в першому відділенні й «Кантату часів війни» сучасного німецького композитора Йорга Відманна у другому. «Кантата» звучатиме на українській сцені вперше. Її світова прем’єра відбулася за участю хору Капели імені Бориса Лятошинського й Гамбурзького державного оркестру під орудою Кента Нагано в лютому 2025 року в Ельбській філармонії в Гамбурзі. До прем’єрного виконання цього твору в Україні залучені хор і оркестр Національної опери України, хор Капели Лятошинського Національного будинку музики. У ролі читця виступить відома українська правозахисниця, керівниця Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук. На прем’єрі буде і сам композитор Йорг Відманн.
А 27 червня очікується бенефіс однієї з найвідоміших солісток світової оперної сцени Людмили Монастирської та її дебют в опері «Трубадур» Джузеппе Верді. Людмила багато разів співала партію герцогині Леонори на найпрестижніших сценах світових театрів. Зокрема, у 2022 році з українським прапором на плечах вона вийшла виконати її в нью-йоркській Метрополітен-опера. У постановці Віталія Пальчикова в Національній опері Монастирська з'явиться вперше. А ще колектив театру береться за оперу «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха, прем’єру якої запланували на початок 158-го театрального сезону. До роботи запросили Івана Уривського.
Молодий театр
Наприкінці травня новим керівником Молодого театру став Станіслав Мойсеєв, який поставив понад 50 спектаклів в Україні та за кордоном. Він уже очолював Молодий театр з 1996 по 2012 рік. 1 червня колектив показав прем'єру вистави «Чи одружиться нарешті Фігаро?» за п'єсою та в постановці французького режисера Григора Мане. На сайті пишуть, що це «театральний карнавал, де замість серйозної класики на вас чекає барвистий фарс-мажор у двох діях. Режисер узяв сюжет Бомарше, як мозаїку, і склав з нього свою іронічну, несподівану історію — з гумором, перипетіями й добрячим театральним запалом. Сцену перетворено на лабіринт — буквально і метафорично». Наступні покази пройдуть 26 і 27 червня.
Також театр анонсує 19 і 20 червня ще одну премʼєру — «Патетичної сонати» за Миколою Кулішем у постановці Дмитра Весельського.
Спілка театральних діячів (НСТДУ)
Три мистецько-освітні проєкти планує провести влітку команда Національної спілки театральних діячів України. Першим є Школа диригування, яка відбудеться з 17 по 21 червня у Дніпровській філармонії ім. Леоніда Когана. Учасників — молодих диригентів з різних куточків країни — очікують майстеркласи і тренажі від відомого українського диригента Віктора Плоскіни, на яких вони удосконалюватимуть свої професійні і психологічні вміння індивідуальної диригентської роботи з концертмейстером-піаністом, вокалістами й оркестром. Завершиться Школа 21 червня яскравим гала-концертом «Оперні шедеври» у Дніпровській філармонії.
Другий проєкт проведуть з 25 по 27 липня в Києві, він має назву «Театр без насилля: створення безпечного простору під час репетицій». У цю майстерню форум-театру, присвячену впровадженню безпечного простору та домовленостей у процесі створення театральних вистав, запрошують акторів, режисерів і людей інших театральних професій, залучених у постановочний процес.
Форум-театр — це театральна методика, описана й широко популяризована бразильським театральним режисером Аугусто Боалем, яка дозволяє створити виставу на основі життєвого досвіду. Форум-вистава завершується на піку конфлікту, щоб дати змогу глядачам втрутитися й запропонувати свої стратегії змін, а отже, спільно пошукати відповіді з групою, яка створила виставу і прагне розв’язати суспільно значущу проблему у своєму місті, громаді, країні.
Менторкою майстерні буде Яна Салахова (співзасновниця і тренерка Школи театру пригноблених і голова ГО «Театр змін»), джокерками — Олена Шамріна й Оксана Богуцька. Незабаром оголосять open call.
Третім проєктом, за організацію якого команда НСТДУ взялася в червні, є Лабораторія мюзиклу (реалізують за підтримки Українського культурного фонду). До участі запрошують композиторів і драматургів, які протягом двох резиденцій (у липні й серпні) мають створити лібрето і музичні номери до мюзиклів. Теми і сюжети вони шукатимуть в українській літературі, біографіях видатних українців і подіях з історії України. Працюватимуть учасники під кураторством драматургині Лєни Лягушонкової та диригента Національної оперети Сергія Дідка. У жовтні відбудеться перформативна презентація створених робіт, до якої залучать партнерські театри з різних міст країни. Прийом заявок на участь у Лабораторії мюзиклу триватиме до 14 червня.
МУНІЦИПАЛЬНІ ТЕАТРИ
Kyiv Modern Ballet
26 червня і 3 липня на сцені МЦКМ «Жовтневий палац» Академічний театр «Київ Модерн-балет» представить прем’єру балету на дві дії «На прекрасному блакитному Дунаї» (на музику Йоганна Штрауса), про яку ми розповідали у весняному анонсі. Режисером і автором лібрето вистави є відомий український хореограф і балетмейстер Раду Поклітару, який у травні став лауреатом Мистецької премії «Київ». Цей показ відкриватиме низку подій до 20-річчя театру «Київ Модерн-балет».
У літній період театр «Київ Модерн-балет» запланував гастролі до Одеського національного академічного театру опери та балету, де показуватиме балети «Кармен.TV» на музику Жоржа Бізе (8 липня), «Болеро» на музику Моріса Равеля й «Дощ» на музику Йоганна Себастьяна Баха (9 липня). Свій 20-й сезон театр відкриватиме 26 серпня останньою прем’єрою.
Театр «Золоті ворота»
У травні Академічний театр «Золоті ворота» випустив прем’єру вистави «Бука» в постановці режисерки Тетяни Губрій і художника Богдана Поліщука за однойменною п’єсою Лєни Лягушонкової та Катерини Пенькової. За жанром це «монолог принцеси, якій набридло мовчати». В основі сюжету — історія 35-річної українки, яка має диплом філософині, але працює аніматоркою на дитячих святах. Як більшість жінок, головна героїня шукає кохання, життєвий шлях, прагне бути почутою, реалізувати себе, втілити мрії. Але вона не хоче відповідати канону «ідеальної жінки» (відмінної мами, найкращої дружини, вірної подруги, чемної доньки, успішної бізнесвумен тощо), що нав’язаний суспільством. Тому змушена боротися зі стереотипами, ставити незручні питання, робити непередбачувані вчинки.
Улітку «Золоті ворота» планують реалізувати два проєкти, які підтримав Український культурний фонд. Разом з Харківським театром ляльок ім. В.А. Афанасьєва хочуть створити виставу-кабаре за творами Брехта. Над постановкою працюватимуть режисерка Оксана Дмітрієва і драматург Андрій Бондаренко. Вистава досліджуватиме, як суспільство приймає ветеранів після повернення з війни, а також як маніпулятивна пропаганда країни-агресора впливає на колективну свідомість і змінює людську ідентичність. Постановка поєднуватиме сатиру, гротеск і брехтівський ефект відчуження, що сприятиме переосмисленню наслідків повномасштабного вторгнення. За словами режисерки, ця вистава має «стирати кордони між сценою та глядачем», шукати нову театральну мову, яка поєднує злість, ніжність і біль.
Театр хоче показати «Брехт-кабаре» в Києві й Харкові, обговорити постановки з Брехтівським центром в Аугсбурзі, записати відеоверсію вистави.
Другий проєкт, який колектив має намір реалізувати влітку, — це запис і презентація відеоверсії вистави «Кортес», яку поставила Тетяна Губрій за п'єсою Лєни Лягушонкової (торік постановка отримала три премії VI Фестивалю-Премії ГРА).
Театр на лівому березі
В Академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра триває творчий процес проєкту «Робота з тінню», у рамках якого створять одразу дві вистави. 26, 27 та 28 червня на Берлінському фестивалі (Berliner Festspiele) відбудуться прем’єрні покази Confronting The Shadow. Українську версію «Роботи з тінню» театр планує показати наступного сезону, восени. Виставу Confronting the shadow у постановці головної режисерки театру Тамари Трунової створюють у співпраці з Performing Exiles (Берлін). Це міжнародний міждисциплінарний фестиваль, що прагне дослідити сучасне значення екзилу (вигнання).
На сайті театру пишуть, що ця вистава — «це devising theatre: театр, який починається не з тексту, а з теми, з ідеї». Саме в такому форматі створювали й виставу "Ha*l*t". На репетиціях багато дискутують — про політику, що стискає, про час, що стискається. Обговорюють фільми, статті, занурюються в дослідження. Далі актори отримуватимуть індивідуальні завдання, і поступово з’являтиметься й сам текст вистави». Варто зауважити, що німецька й українська версії — це дві різні вистави.
Також у театрі репетирують «Дурка» за п’єсою та в постановці Слави Юшкова, переможця фестивалю «Митниця. Нова режисура – 2024». В основі п’єси оповідання Луїджі Піранделло «Дурень». Прем’єра запланована на осінь.
Театр на Подолі
Літо в Театрі на Подолі розпочнеться з прем’єри «Гедда Ґаблер» за Генріком Ібсеном у режисурі Давида Петросяна. Перші покази запланували на 7 та 8 червня. Режисерська інтерпретація Петросяна переведе історію в контекст пострадянської країни, де батько Гедди Ґаблер — радянський генерал. Героїня уособлюватиме не просто жінку з вищого світу, а дитину диктатора, вирощену в атмосфері ідеології, контролю і страху. Такий задум має змінити сенсове поле всього твору. Як і в постколоніальних суспільствах, у покоління Гедди присутній синдром внутрішньої колонізації: коли зовнішні кайдани зникли, але внутрішні установки — на покору, страх, контроль — залишилися.
«Для мене "Гедда Ґаблер" — це історія про людину, яка формально вільна, але внутрішньо залишилась ув’язненою, — каже Давид Петросян. — Вона символ покоління, що виросло на авторитетах, ієрархіях, шаблонах. Мріє про рух, зміну, красу — але не має власної мови для свободи». Над візуальним оформленням вистави, що нагадуватиме велику сталінку, працює художниця Ольга Штейн, а костюми розробляють у співпраці з українським брендом BAZHANE.
На Шекспірівському фестивалі в Івано-Франківську театр покаже «Як стихне шуру-буря зла» від американського режисера й драматурга Річарда Нельсона. Це вистава про Леся Курбаса без Леся Курбаса: на сцені акторки його театру готують їсти, розмовляють і репетирують «Макбета» (перша постановка Шекспіра українською мовою) в постановці Курбаса. Вона незвична тим, що глядачам навіть кашлянути на виставі незручно, бо вони за крок від акторок (грають по центру камерного сценічного майданчика, а глядачі сидять по периметру зі всіх сторін). Варто додати, що основна тема розмови жінок — війна (мобілізація, зникнення людей, розстріли, нестача їжі тощо), адже події відбуваються у вересні 1920 року в одному українському селі, куди тікає трупа Курбаса з охопленого війною Києва.
Цю виставу театр восени планує повезти у США. А ще колектив зібрався на гастролі до Львова: 5 серпня в Театрі імені Марії Заньковецької покаже виставу «Процес», яка цьогоріч потрапила у лонгліст і змагається за перемогу у VII Фестивалі-Премії ГРА.
Малий театр
18 червня на сцені Українського малого драматичного театру відбудеться прем’єра вистави «Учитель» за пʼєсою Івана Франка. У режисерському рішенні Олени Щурської це буде освітня експедиція в темряву, наївність і надію. «Влада колись силою заснувала школу в селі, але народ збунтувався… Час зупинився. Тепер прибуває новий учитель і його сестра — не як герої, а як ідеалісти, озброєні крейдою, книжками і наївною вірою в просвітництво. Столітня освітня криза дала свої плоди: селяни підозрюють, що знання — це змова. Лихварі видають себе за благодійників, а вчителя сприймають як ворога. Чи виживе педагог там, де мислити — підозріло, а мовчати — безпечніше?».
З 26 по 29 червня колектив Малого театру проведе 2-й Камерний фестиваль локального мистецтва «Культ Києва». Тема цьогорічного — «Київ шістдесятників». Театр поставив собі за мету спробувати віднайти і відчути звʼязок з містом крізь призму творчої діяльності цілого покоління української інтелігенції. У програмі фестивалю театральні вистави, покази фільмів, камерна виставка, читання прози та поезії шістдесятників, майстерки, лекції, екскурсії Києвом і, звісно, музичний виступ на терасі театру. Також відбудуться ярмарок локальних брендів і благодійний аукціон. Лекції та події присвятять окремим творам, місцям, митцям, реальним історіям і легендам шістдесятників. Днями театр обіцяє опублікувати афішу подій і мапу локацій фесту.
Театр на Печерську
У травні в Київському академічному театрі на Печерську відбулася прем’єра вистави «Ліниві та ніжні» Ольги Ларіної за творами сучасного українського поета Юрія Іздрика, котрий у березні отримав Шевченківську премію. Музику до вистави написав Денис Мартинов, над художнім оформленням працювала Вікторія Романчук, костюми створювала Ліля Поплавська. На сайті театру зазначають: «Це не просто вистава. Це занурення у саме серце кохання. Історія стосунків чоловіка та жінки, розказана мовою поезії, музики й тіла. Десять віршів Юрія Іздрика оживають у піснях, створюючи цілісну драму, що починається з доленосної зустрічі». Наступні покази запланували 10 і 11 червня.
Театр на Печерську активно працює в напрямку безбар’єрності. Зокрема, цього сезону колектив щомісяця показував виставу з перекладом жестовою мовою. Допомагає йому Київська організація УТОГ, яка надає перекладачів і допомагає організувати групи глядачів. Найчастіше з театром працюють перекладачки Неллі Ласкава й Лариса Бондаренко. У червні з перекладом жестовою колектив гратиме виставу «Соломія» (6 червня). Щодо вистав з аудіоописом для незрячих і слабозорих відвідувачів, театр ще з 2017 року співпрацює з Любомиром Покотилом й агенцією аудіоопису Slovom. Колектив брав участь у проєкті «Доступний театр», ініційованому Любомиром, і працює з ним далі в напрямку доступності. 5 червня в Театрі на Печерську покажуть виставу «Розпусник» з аудіоописом. За попередньої реєстрації для людей з порушеннями зору на цю виставу вхід безкоштовний.
НЕЗАЛЕЖНІ ТЕАТРИ
Insha Dance Company
Наприкінці травня відбулася прем’єра сучасного балету «Ескапістіко» в постановці Іллі Мірошніченка від Insha Dance Company. Прем'єра мала відбутися ще 6 січня, про неї ми розповідали в зимовому анонсі, але її мусили перенести через складні технічно-виробничі обставини: після ворожих обстрілів виникли труднощі з електропостачанням на виробництві — і виготовлення металевої напівсфери, що у виставі перетворюється на живий інструмент, затрималося. Напівсфера є центральним художнім елементом постановки, а також музичним — підключена до модульного синтезатора, під час взаємодії з танцівниками вона створює музику. Тож «Ескапістіко» не просто танцювальна вистава, а своєрідний експеримент творців з простором, зі звуком і з рухом. А для глядачів це унікальна можливість відчути, почути й побачити використання хореоакустичного методу.
«Театр — це найчесніша форма ескапізму, — переконані творці вистави. — Не тому, що він відволікає від реальності. А тому, що дозволяє побачити її інакше. Зсередини. Збоку. Під мікроскопом. Наша вистава не втеча. Це можливість зупинитись і подивитися на себе без ілюзій. І, можливо, вперше по-справжньому. Цей досвід не зникає разом з фінальним затемненням. Він залишається як відлуння, як питання, як відповідь, що приходить пізніше».
Наступний показ балету відбудеться 10 червня на сцені Київської опери в межах вечора одноактних вистав «1984. ІНША. Ескапістіко» (у програмі також показ балету «1984. ІНША» в постановці Іллі Мірошніченка й Катерини Кузнецової — хореографічне прочитання антиутопії Джорджа Орвелла, що втілює боротьбу особистості проти тоталітарної системи).
Дикий театр
Наприкінці травня Дикий театр презентував виставу за мотивами відомого роману «Володар мух» англійського письменника Вільяма Ґолдінґа. Це дебютна режисерська робота актора Театру Франка Івана Шарана. Прем'єра в жанрі антиутопії торкається теми звіра всередині кожного з нас, творці досліджують, куди зникає людяність в умовах хаосу. Над проєктом творча група працювала рік, зокрема, спочатку в декількох локаціях відзняла кіночастину. Для реалізації концепції створили окремий всесвіт, складний пластичний грим. Над декорацією працювала сценографиня Рая Ідрісова, костюми і грим від Євгенії Слободяник, продюсерка вистави — Ярослава Кравченко. Наступні покази «Володаря мух» заплановані на 17 липня і 30 серпня.
6 і 7 червня Дикий театр представить наступну прем’єру — «Метод 46» за п'єсою Катерини Пенькової (з березня 2025 року художня керівниця Театру драматургів) у постановці Олексія Гладушевського. На сайті театру розповідають: «В Модному домі великого Майстра йде підготовка до грандіозного шоу за участю молодих акторок і моделей. Метушня, нерви, костюми, керівник показу та помічники маестро доробляють фінальні штрихи. Але прихід Майстра, до зустрічі з яким так готувалися учасниці, перетворює красиву ілюзію світу «високого» мистецтва в суцільний жах. Та найстрашніше, що покинути шоу вони не можуть, а публіка, що прийшла, не вірить їхнім словам, вважає це частиною програми і просто спостерігає. Щоб вирватися з пекла, героїні вирішують не мовчати і піти проти системи. Усі збіги з реальними історіями не випадкові».
«Як для режисера, для мене принципово важливі декілька речей: працювати із сучасною українською драматургією, працювати з надскладними темами, за які багато хто з режисерів не ризикує братись, і створювати комфортну атмосферу під час роботи, — розповідає режисер Олекса Гладушевський. —Катерина Пенькова для мене є однією з найщиріших і найвідвертіших сучасних авторок, тому робота з нею для мене завжди виклик не стільки як для режисера, але як для людини й особистості».
«Я маю акторську освіту, за якою ніколи не працювала, — ділиться авторка Катерина Пенькова. — У 2000 році я прийшла за мрією і навчанням, а зіткнулась із сексуальним насиллям з боку народного артиста. Тоді це вважалось нормою. Усі ж знають, що "на сцену і в кіно потраплять через ліжко"? Мій досвід ліг в основу п'єси «Бути Майстром». Минула чверть століття, і 46 акторів і акторок Молодого театру вирішили, що настав час не мовчати. Вони заявили про домагання, насилля і зловживання владою з боку свого режисера, директора і художнього керівника Андрія Білоуса. Спільним наміром, об'єднанням театральної спільноти і ціною величезних зусиль нам вдалось усунути його з посади. Але ми поклали на це 5 місяців, два мітинги, купу звернень і петицію на 6000 осіб, а влада так і не знайшла способу звільнити його за статтею «Втрата довіри». Андрій Білоус «пішов сам», за «власною заявою». І теоретично може влаштуватись режисером в іншому театрі. Ось чому ця тема така важлива. Скільки ще викладачів ґвалтують своїх студенток? У скількох директорів театрів за кабінетом ще кабінет? Здається, що тексти нічого не змінюють, але маленька зміна вже відбулася».
Платформа сучасного танцю
26 червня Платформа сучасного танцю запрошує до Київської опери на фінальну подію проєкту «Пам’ятати» — презентацію відеоверсій site-specific перформансів, які створили в рамках цього проєкту в Україні, Італії та у Фінляндії. Проєкт «Пам’ятати» покликаний через танець, хореографію та перформативне мистецтво привернути увагу до жінок, які проходять випробування війною, але не беруть участі у збройному протистоянні з ворогом. Це ті жінки, які «нічого особливого» не зробили для перемоги, а проте, через втрати, емоційне виснаження, вимушену міграцію, неможливість жити нормальним життям є безпосередніми учасницями війни. Авторки перформансів — українські хореографки, відібрані командою проєкту. Стартував проєкт восени 2024 року, site-specific перформанси відбувалися у квітні-травні 2025 року, у червні підсумковий етап — показ відеоверсій широкій аудиторії. Тож глядачі матимуть нагоду побачити відеороботи: «В крихкому колі» Олени Чучко (перформанс відбувся на площі Santa Cecilia в Савоні, Італія), «Тепло холодних стін» Юлії Гришиної (перформанс створили у приміщені Держпрому в Харкові), «Вихід» Ніни Булгакової (перформанс відбувався на сходах Кабельного заводу в Гельсінкі, Фінляндія), «Дрімота» Катерини Кузнецової (перформанс відбувся на Дніпрі, біля селища Стайки Обухівського району). Остання танцівниця також покаже наживо свою виставу «ЇЇ MOVA».
Платформа сучасного танцю також стала одним з партнерів проєкту Moving Kinship: гастролі Центрів феміністичного перформансу в Європі під керівництвом міждисциплінарної мисткині Беатріче Аллегранті. Проєкт переосмислює травматичний досвід, створює простір на перетині перформансу, інтерактивності й активізму і долає геополітичні кордони. Кожен феміністичний перформативний простір співпрацює з місцевими професійними танцівниками та спільнотами, чиї інтереси потребують ширшого розголосу, зокрема: біженцями і мігрантами різних поколінь в Італії, людьми з порушеннями слуху і глухотою в Латвії, ветеранами війни, військовослужбовцями і психологами в Україні, людьми, які живуть з рідкісною формою деменції молодого віку в Нідерландах. Результат такої співпраці — чотири перформанси, що поєднують танець, слово, музику й кіно, формуючи потужний мистецький заклик до дії. Покази відбуватимуться наживо й онлайн. Зокрема, 22–23 серпня перформанс покажуть у Києві.
ЦМ «Новий український театр»
Центр мистецтв «Новий український театр», який об’єднує Театр на Михайлівській, Театр «Сонечко» і Театр на Троєщині, планує працювати все літо. З червня по липень у Театрі на Троєщині працюватиме денний творчий табір для дітей «Театр+кіно»: на учасників чекають заняття з акторської майстерності, творча практика, участь у виставі, зйомки власних короткометражних фільмів, майстеркласи, екскурсії, перегляд вистав. У найближчих планах Театру на Михайлівській — презентувати дві вистави проєкту «Дебют», який започаткували Віталій Кіно та ЦМ «Новий український театр» у 2022 році, аби підтримати молодих театральних митців. Його місія — надати можливість початківцям: режисерам, художникам, акторам — уперше спробувати себе на професійній сцені й реалізувати власні ідеї. Тож у червні в афіші театру з’являться вистави «Італьяно Веро» від випускників Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого й «Івасик-Телесик» від студентів Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. А ще наприкінці червня планують прем’єру вистави для дітей «Соломійка в країні ґудзиків» у Театрі «Сонечко» (спільний проєкт Ольги Пінаєвої та Олени Аль Юсеф).
