Одна з головних помилок західних політиків та аналітиків — це думка, що Росія монолітна та організаційно цілісна.
Це не результат новітніх досліджень, а прямий міф, який зберігається на Заході ще з часів Холодної війни. І який так вдало підтримується самою Росією. Проте це всього лиш міф.
Дуже небезпечний, але — міф.
Насправді Росія фрагментована та має кілька ліній потенційного конфлікту. Ліній, які можуть стати тріщинами для розколу та розвалу останньої імперії в світі.
Головна лінія розлому — це етнос. Взаємна ксенофобія різних народностей одна до одної і разом — до “русских” як етносу — найслабша ланка в російській внутрішній політиці. Народності Кавказу та малі азійські народи. Чеченці з дагестанцями проти бурятів та евенів — це лінія, куди треба вбивати клин. Постійно та системно, підігріваючи всіма доступними засобами національні протиріччя. Тут же одразу — питання релігій. Якщо немає ніякого сенсу покладатися на протестантські рухи, то розкол православних християн та мусульман дедалі важче приховати.
Наступна черга — мігранти. Ненависть до вихідців з Узбекистану та Туркменістану на рівні звичайного росіянина та крайня необхідність їх залучення з боку влади — само по собі дестабілізує суспільство. А якщо все це ще й “прикрашати кольорами” — тріщин не уникнути. “Варфоломіївська ніч” одного разу настане й призведе до неконтрольованих наслідків.
У скарбничку розколу — лінія “ми — вони” щодо росіян середнього класу, які подорожують, живуть, навчають дітей за кордоном. Для маргіналізованої більшості росіян — це такий самий ворог, як опозиція, ліберали, ЛГБТ та всі інші. Той, хто “не такий”. Поза рамками. З іншого боку, цей пролетаріат викликає таку саму огиду в “середнього класу”.
Безумовно, для повноцінного масштабного конфлікту цього замало. Проте якщо цей інгредієнт додати до основної страви — етнічної боротьби, отримаємо вибуховий коктейль.
Про ці основні лінії конфлікту я говорю не лише з точки зору їх вивчення та аналізу. Більшість підходів ми протестували в окупації — і вони працюють. Єдине та головне питання — ресурс та всеосяжність. Цинізм та прагматизм, як запорука не просто успіху, а перемоги.
Єдине, чого немає — проте так люблять наші західні партнери — це потенційного конфлікту по лінії ідеології та антиросії. Саме тому опозиція, яка чудово почувається під крилом Заходу й нічого не робить (і не буде робити) для розвалу Росії, не має жодного шансу. Тому що: по-перше — вони за Росію, просто прагнуть влади; по-друге — росіяни розуміють, що опозиція не прагне їм кращого, а лише хоче влади. При цьому вона слабка й труслива. А такого російський плебс не сприйме як авторитет.
Ніколи інтелігенція через власну слабкість та нездатність боротися в Росії не користувалась ані попитом, ані досягала влади.
Тому варто якнайшвидше позбутися міфів. Міфів, які стримують і народжують фантомні болі. І переходити до справи.
Прийшов час розвалювати Росію зсередини. Зовнішніми зусиллями.